Лично мне понравилась последняя фотография: ни одного журналиста. Просто группа студентов и примкнувшие к ним агенты вражеских разведок в тёплой и дружественной атмосфере сфотографировались на ступеньках черновицкой Ратуши.
Захар… Я не помню, але люди розказували, що ти був серед учасників акції проти Кучми… років десять тому…
Розкажи цим, як ти правильно виразився,«группє студєнтов ...», якого біса ти там стояв? Чи може ти «за гроші» там у палатці газети ЧАС (шо німаловажно, для історії...) тусувався?
До речі, я особисто не мінусую Тебе… бо кожна позиція має право бути почутою.
Я був учасником УБК (навіть одного разу бився із провокаторами, яких зі школи міліці під виглядом анархістів, загнали На Майдан Незалежності).
Ми з друзями мерзнули на Майдані під час буремних подій листопаду-грудня 2004 року.
Та ми це робили не для того, щоб покрасуватися перед камерами, а потім виставити фотки у соцмережах — була якась ідея. Може наївна, але ідея.
Саме тому, коли виникла ідея про пікет міськради, я запропонував зробити живий ланцюг журналістів. Можна було б навіть кайданки вдягнути — і це було б креативно, і прогриміло б на весь світ. Але організатори акції вирішили обмежитися мегафоном і студентами, які навіть не знають визначення терміну «наклеп»…
З іншого боку — прийшов народ, потусив.
Дєвочка з оливковими очима «прєлєстно» виступила)))
Михайло, ти не правий.
30 років потому… — продали Вітчизну за шмат гнилого гранту… Тримали плакати із незрозумілими для нас написами… Потрусили цицьками (дєвачкі)на сходах Ратуші… Пафоткалісь (Фас, профіль — ФБ, Вконтакє, Аднакліснікі)…
… Їм є що згадати, та нема, що дітям розказати…
Продали Вітчизну (ааа!!!)… Захар, ну не треба цього всього! Для того щоб, щось продати (як казав кіт Матроскін) треба щось мати. Для того щоб щось мати, треба це щось здобути. Для того, щоб здобути, треба діяти виходячи з власної Волі.
Який грант, акстісь! Тут не у незрозумілих плакатах річ, а у поверненні смислу у протест… А це дає надію на те, що щирість і Віра повертаються до активних людей. Це маленька перемога…
Захар, це твоя думка, але вона не відповідає дійсності, бо не можна розписуватися за всіх і ставити себе вище за всіх!!! Це вже схоже на якісь комплекси отак всіх виставляти у негативному світлі та поливати брудом! Мені не приємно це чути, а з твого боку це невихованість, а не свобода слова… Знаю, що мої знайомі туди прийшли не просто потусуватися. Ну хіба було би краще якщо б ніхто не прийшов?
Давайте детальніше поговоримо про «обєктивну реальність»…
Виборчий процес відбувається без порушень, свободу слова ніхто не порушує, життя покращується, у молоді багато перспектив, люди на вулицях веселі і життєрадісні…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі. Увійти
або
Зареєструватися.
Увійти за допомогою профілю:
Facebook
або
Вконтакте
19 коментарів
— та відео-коментар «Теми Тижня» від 29 вересня 2012 р.:
Розкажи цим, як ти правильно виразився,«группє студєнтов ...», якого біса ти там стояв? Чи може ти «за гроші» там у палатці газети ЧАС (шо німаловажно, для історії...) тусувався?
До речі, я особисто не мінусую Тебе… бо кожна позиція має право бути почутою.
Ми з друзями мерзнули на Майдані під час буремних подій листопаду-грудня 2004 року.
Та ми це робили не для того, щоб покрасуватися перед камерами, а потім виставити фотки у соцмережах — була якась ідея. Може наївна, але ідея.
Саме тому, коли виникла ідея про пікет міськради, я запропонував зробити живий ланцюг журналістів. Можна було б навіть кайданки вдягнути — і це було б креативно, і прогриміло б на весь світ. Але організатори акції вирішили обмежитися мегафоном і студентами, які навіть не знають визначення терміну «наклеп»…
З іншого боку — прийшов народ, потусив.
Дєвочка з оливковими очима «прєлєстно» виступила)))
Бачиш, є у тебе що згадати… А їм немає що… Але чи варто за це їх критикувати?
30 років потому… — продали Вітчизну за шмат гнилого гранту… Тримали плакати із незрозумілими для нас написами… Потрусили цицьками (дєвачкі)на сходах Ратуші… Пафоткалісь (Фас, профіль — ФБ, Вконтакє, Аднакліснікі)…
… Їм є що згадати, та нема, що дітям розказати…
Який грант, акстісь! Тут не у незрозумілих плакатах річ, а у поверненні смислу у протест… А це дає надію на те, що щирість і Віра повертаються до активних людей. Це маленька перемога…
хоча напевне ні… не побють, бо їх навчили толєрантності і прочім західним цінностям )))
Виборчий процес відбувається без порушень, свободу слова ніхто не порушує, життя покращується, у молоді багато перспектив, люди на вулицях веселі і життєрадісні…